субота, 21 листопада 2020 р.
Як керувати своїми емоціями
Як керувати своїми емоціями.
1. Повністю позбуватися емоцій і не розумно, і неможливо. Немає емоцій поганих або гарних. На думку Жан-Жака Руссо, «усі страсті гарні, коли ми володіємо ними, і всі дурні, коли ми їм підкоряємося».
2. Джонатан Свифт сказав: «Віддаватися гніву часто – однаково, що мстити самому собі за провину іншого». Обери ці слова своїм девізом, і ти станеш набагато більш врівноваженим і оптимістичним.
3. Необхідна умова радісного настрою – гарні взаємини з людьми. І навпаки: радісне сприйняття життя – основа симпатії й розташування до тебе інших. Дай собі установку на добре й поважне відношення до людей. Прав Шекспір:
«Дарма думати, начебто різкий тон є ознака прямодушності й сили».
4. Не намагайся просто придушити в собі емоції. Подавлені почуття однаково виллються назовні тим або іншим способом, або можуть стати причиною захворювання. Краще відіграй ці емоції зовні, але без шкоди для навколишніх.
5. Якщо в тебе виникло подразнення або злість, не борися з ними, а спробуй «відокремити» їх від себе. Поспостерігай за їхнім протіканням, знайди й проаналізуй причину їх появи, і ти переконаєшся, наскільки маленька й несерйозна ця причина. Усе це сприяє вгасанню негативних емоцій.
6. У відносинах із близькими людьми часто буває потрібно відверто сказати про свої почуття, що виникли в тієї або іншій ситуації. Це набагато краще, чим фальш і закритість у спілкуванні.
Кілька корисних порад у спілкуванні.
1. Ніколи не поспішай робити категоричних висновків по першому враженню, особливо уникай негативних оцінок.
2. Пам’ятай про те, що всі люди різні, кожна людина унікальна і не повторна. У житті не варто відносити людину
до якогось типу, класифікувати людей.
3. Ми часто ображаємося на людей або не задоволені ними, тому що вони не виправдовують наших очікувань,
не містяться в ті рамки, які ми їм відвели. Але люди зовсім не зобов'язані бути такими, якими ми бажаємо їх уявляти.
4. Пам’ятай про те, що будь-яка людина по своїй суті має унікальну здатність до зміни.
5. Ніколи не плутай поведінку людини і її особистість. Оцінюючи вчинок людини, у жодному разі не вішай ярлик на її особистість.
6. Навчися приймати будь-яку людину цілком, такою, якою вона є – з усіма її гідностями й недоліками.
7. Як говорив Дейл Карнегі, якщо прагнеш переробити людей, почни із себе – це й корисно і безпечно.
Адаптація 1 клас
Адаптація дітей-першокласників до навчання в школі
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально - психологічному, так і у фізіологічному плані.
Навчання дитини в ️-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем.
Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог упродовж півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо.
Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя.
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу.
Як можуть допомогти батьки
Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.
Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.
Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.
Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.
Розвивати комунікабельні здібності.
Підтримувати бажання вчитися.
Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.
Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:
Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
неділя, 8 листопада 2020 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)